Зміст

  • Індія. Географічне положення, природні умови, зародження цивілізації
  • Індія в XV - VI ст. до н.е.
  • Створення держави Маурья
  • Буддизм
  • Культура Індії
  • Природні умови і населення Китаю
  • Найдавніший Китай. Держава Шань
  • Епоха роздрібленості
  • Імперія Цинь
  • Імперія Хань
  • Культура Давнього Китаю

Індія. Географічне положення, природні умови, зародження цивілізації

Індія вже в ті давні часи, як і тепер була однією з найбільших і найнаселеніших країн світу. Природні бар"єри значно утруднюють її контакти із зовнішнім світом. На Півдні, південному заході і Південному сході територія Індії омивається Індійським океаном, Аравійським морем і водами Бенгальської затоки відповідно.

На Півночі вона оточується найбільшими і наймогутнішими гірськими вершинами на планеті - Гімалаями. На Заході і на Сході гірські перешкоди, хоча і не такі непрохідні як Гімалаї, відгороджують Індію від Ірану і Індокитаю.
У зв"язку з величезною територією тут можна зустріти велике різноманіття кліматичних умов - від гірських вершин зі сніговим покривом на півночі, до тропічного і вологого клімату на півдні. Долини повноводних рік контрастують зі степами і пустелями.

Мапа 1. Географічне положення Індії

Величезну територія Індії давала їй майже невичерпні джерела всіх можливих ресурсів (дерево, камінь, метали), що спонукало до розвитку ремесел і не довало населенню залежати від поставок ресурсів з інших, сусідніх земель.

Індійська цивілізація почала зароджуватись приблизно у той же час що і в Єгипті і Межиріччі, але її розвиток було загальмовано вторгненням арійських племен в долини рік Інду і Гангу. Ці племена знищили основні центри протоіндійської культури і на цих землях на довго настав період занепаду.

Індія в XV - VI ст. до н.е.

Тим не менше на рубежі ІІ - І тис. до н.е. в північній Індії починають проявлятись ознаки економічного підйому. Це було зумовлено появою тут залізних знарядь праці, які значно підвищили її ефективність.

Центром розвитку в той час стають міста Мохенджо-Даро і Хараппа.

Активно розвиваються ремесла і особливо сільське господарство. Особливого значення набуває вирощування рису і цукрової тростини.
Поглиблюється соціальне розшарування. Кращі земельні наділи з родючішими грунтами переходять у руки знатних сімей.
В літературі, зокрема в Махабхараті, все частіше появляються згадки про рабів. Спочатку це були захоплені в полон внаслідок воєн люди. Згодом до них додаються і раби-боржники.

Створення держави Маурья

На протязі довгих століть вся Індія була поділена на безліч дрібних князівств, які ворогували між собою. Зміни настали у ІV ст. до н.е. коли розпочалась визвольна боротьба проти військ Александра Македонського, який захопив майже всю західну частину індійських земель і заснував тут низку опорних міст-фортець.З часом полководець Чандрагупта зумів знищити опорні пункти греків і визволити від їхнього впливу захід Індії. Після чого він вирушив у Магадху - одне з князівств Північно-Західної Індії і захопив місцевий трон. Внаслідок цих подій було засновано державу Маур"я (від роду Мауріїв, з якого походив Чандрагупта) зі столицею в Паталіпутрі.З часом Чандрагупта об"єднав під своєю владою всю північну частинy Індії.
Внаслідок династичного союзу із Селевком - одним із діадохів (колишніх воєначальників Александра Македонського) Чандрагупта запезпечив свої західні кордони.

Активна завойовницька політика продовжувалась і при наступниках Чандрагупти на престолі імперії і досягла максимальних масштабів при правлінні Ашоки (268 - 231 рр. до н.е.)
За його правління було підкорено царство Калінга на півдні Індії. Імперія Маурья досягнула піку свого розвитку.


Мапа 2. Імперія Маурья в часи свого розквіту

У величезній державі, яка при Ашоці охоплювала всю Індію, крім самої південної її частини спостерігався великий підйом господарського розвитку. В широких масштабах використовується система зрошення, що при теплому кліматі дозволило вирощувати два урожаї.
Розвивається містобудування і міське життя.
У Паталіпутрі і інших великих містах держави розвиваються ремесла і торгівля. Виготовляються тканини, вироби з металу, ювелірні вироби і прикраси. Надлишок товарів активно продається в сусідні держави, зокрема в еліністичний світ, де користуються значним попитом.
Розпочинаються торгові відносини з Цейлоном і державами Південно-Східної Азії.
У торгівлі важливу роль грав сам цар і його сім"я, яка сконцентрувала в своїх руках монополію в торгівлі сіллю, хмільними напоями, смарагдами і іншими товарами.
Для управління своєю імперією Чандрагупта і його наступники створили величезну бюрократичну машину, утриманна якої непосильною ношею лягало на спину простого народу. Податки на утримання армії, чиновників і управлінського апарату були просто величезними. Чиновники на місцях користувались значною владою, що приводило до корупції гігантських масштабів.

В ті часи популярним було висловлювання про корупцію і вседозволеність чиновників:

Не можливо порахувати скільки коштів присвоїв собі чиновник, так як і не можливо сказати скільки води вип"є риба

Буддизм

За часів династії Маурья відбулись значні зміни в релігійному житті Індії.

Релігія індійців того часу - брахманізм - все менше влаштовувала правлячу династію. ЇЇ основні догми склались в час розробленості і мало відповідали вимогам величезної централізованої імперії.
Строгий поділ на окремі касти з головною роллю в них духовенства не відповідав вимогам часу з активним розвитком міського життя і ростом торгівлі.
З часом сильну конкуренцію існуючим віруванням стали складати нові релігійні вчення - джайнізм і особливо буддизм, які виникли ще у VI ст. до н.е.

Джайнізм привчав людей до аскетичного способу життя а також до того що не можна вбивати жодну живу істоту - саме це вважалось основним критерієм для спасіння душі. Спасіння вважалось можливим для всіх існуючих каст. що ламало бар"єри між ними і підривало вчення брахманізму про неможливість переходу між кастами. Ще далі у своєму вченні піщов буддизм. Ця релігія не цікавилась ні походженням, ні приналежністю до тієї чи іншої касти. Ніщо не могло помішати людині перейти в цю віру.
Створення буддійського релігійно-філософського вчення приписують царевичу на ім"я Сідхартх, якого прозвали Буддою (тобто "просвітленим") і який жив у VI - V ст. до н.е.
Про цього царевича розповідали, що ще з юних літ він почав замислюватись над причиною людських страждань. Вигляд хворих людей. чи похоронні процесії викликали в нього відчуття великого жалю. Тоді він відмовився від свого високого статусу і подався мандувати Індією. А потім почав виступати в якості проповідника.